IT-спеціалісти необхідні практично в кожній компанії - адже це люди, які відповідають за роботу комп'ютерної техніки і локальної мережі, а також створюють і підтримують web-сайти фірми. Насправді ж часто виявляється, що названі співробітники виконують зовсім не ті функціональні обов'язки, якими б вони мали займатись відповідно до своєї посади.
Більшість компаній середнього рівня, не пов'язаних з інформаційними технологіями, мають у своєму штаті IT-спеціаліста широкого профілю, якого зазвичай називають системним адміністратором, схожі функції виконує і фахівець служби з технічної підтримки. В ідеалі, тобто в крупній, працюючій за західними стандартами корпорації, в обов'язки системного адміністратора повинні входити установка і (або) налаштування й обслуговування локальної комп'ютерної мережі, а також інтеграція нових фрагментів, модернізація техніки і програмного забезпечення серверів. Насправді ніхто толком не пояснить, чим повинна займатися ця людина. Тому треба бути готовим виконувати такі роботи:
* ремонт комп'ютерної і оргтехніки, в тому числі телефонів та ін.;
* переконування начальства в тому, що ремонт неможливий і потрібна нова техніка;
* вибір і закупівля нової техніки;
* встановлення, налагоджування нової техніки, прокладення мережі;
* навчання персоналу принципам роботи з новою технікою;
* підтримка сайту;
* будь-яка інша робота на комп'ютері і біля нього на прохання начальства та інших співробітників.
Усе це може називатися в оголошенні різними словами, в тому числі і досить загадковими, але в результаті справа буде зведена до такого: до фахівця стануть звертатися з найбезглуздішими пропозиціями. Починаючи від прохання бухгалтера знайти в Інтернеті і роздрукувати для її дочки реферат і закінчуючи безапеляційним наказом директора «швиденько зробити який-небудь сайт, або як він там називається!».
У рамках IT-сфери зайняті: спеціаліст служби технічної підтримки, Web-дизайнер, Web-програміст, HTML-редактор, системний адміністратор, IT-менеджер, IT-директор.
IT-спеціалісти потрібні в будь-якій компанії, незалежно від масштабів і сфери діяльності. Зараз ці фахівці мають великий попит у зв'язку з виходом на ринок західних компаній, а також розширенням існуючих виробництв.
Вимоги до знань і навиків претендента працедавці пред'являють залежно від того, чим вони збираються завантажити свого комп'ютерного генія. Тут, окрім базових знань, часто потрібна наявність особистого автомобіля. Крім того, найбільш поширені параметри - уміння знатися на операційних системах, наприклад Windows NT, Novell, Unix, навики об'єднання в мережу комп'ютерів різних типів, скажемо РС і MAC, досвід роботи з устаткуванням різних виробників, наприклад Cisco, 3com, Intel, Hewlett Packard. Наявність сертифікатів вітається. А решта показників стандартні для сфери, що цікавить нас: так, у більшості випадків, потрібні чоловіки у віці 21-45 років з вищою або незавершеною вищою, зрозуміло технічною, освітою і досвідом роботи за фахом.
За певним бажанням системний адміністратор може дорости до керівника відділу IT або технічного директора в крупній фірмі. А якщо весь відділ IT з нього одного і складається, то кар'єра навряд чи вийде, проте спеціаліст придбає досвід професійної діяльності, який стане йому в нагоді в майбутньому.
Основна важкість роботи спеціаліста полягає в тому, що ніхто ніколи чітко не окреслить коло його посадових обов'язків. Такого фахівця постійно довантажують суміжною роботою. Крім того, на адміністраторові лежить велика відповідальність, тому що комп'ютер - основний інструмент працівників офісу (менеджерів, секретарів, керівників тощо), і будь-який збій у системі загрожує фірмі серйозними фінансовими втратами. Тому треба не лише ремонтувати і налагоджувати те, що вже зламалося або вийшло зі строю, але і постійно контролювати стан техніки, запобігаючи виникненню поломок.
Є в цій спеціальності і приємні моменти. Для студентів вони полягають в можливості заробити, отримати досвід діяльності, практичні навики, причому в різних напрямах. А старших людей приваблює безмежна пошана співробітників до системних адміністраторів.
У процесі створення і підтримки сайту беруть участь декілька фахівців, функції їх можуть перетинатися, поєднуватися залежно від цілей, намічених конкретним працедавцем, але основні напрями все-таки неважко виділити. У крупних компаніях є спеціалісти-техніки або виконавці, які займаються вирішенням локальних завдань, поставлених перед ними керівництвом. А є керівники відділів або проектів, аналітики, менеджери (як їх назвати - залежить від смаку компанії). Сенс їх роботи зводиться до продумування глобальних стратегій. Таких людей на ринку праці небагато, і вони рідко залишаються без роботи, тому багато фірм вважають за краще на вказані посади ставити своїх же «пташенят». Тому, почавши з незначної технічної спеціальності і добре себе проявивши, можна сподіватися на підвищення. Якщо за спиною у такої людини є якийсь досвід управління - відмінно, немає - не біда: існують тренінги, на які керівництво посилає перспективного працівника.
Web-дизайнер- так називають людину, яка займається створенням і підтримкою сайту від А до Я. Щоб сайт вийшов по-справжньому якісним, у роботу над ним, як правило, включаються декілька чоловік. Тому web-дизайнер, як йому і належить, займається лише питаннями дизайну (його навіть називають художником).
У його завдання входить створення інтерфейсу, тому він повинен непогано знатися на технології, тобто розуміти, що теоретично здатне працювати, а що ні. Він зобов'язаний бути в курсі тенденцій і традицій, щоб зробити інтерфейс зрозумілим, але в той же час вміти додати йому індивідуальність, щоб уникнути схожості його на всіх інших.
Справжній web-дизайнер повинен володіти не лише вираженими художніми здібностями і відмінним смаком, але і мати уявлення про те, що таке дизайн. Влаштовуючись на роботу, web-дизайнер може показувати скориночки, сертифікати, свідоцтва, але головним аргументом стане його портфоліо. Краще за все, якщо там знайдуться роботи різного характеру і напряму: строгі, розважальні, комерційні, інформаційні. Чим більше картинок, тим більше шансів, що якісь з них будуть відповідати уявленню працедавця про красу.
Окрім вже готової продукції необхідно продемонструвати знання Macromedia Flash, Illustrator, Photoshop, Corel, а залежно від фантазії працедавця потрібні будуть навики і програмування, і верстки, і наявність таких якостей, як улюблена кадровиками креативність або, навпаки, уміння слідувати заданому стилю.
Кар'єра web-дизайнера розвивається по-різному. Можна, наприклад, працюючи в IT-компанії і прагнучи дорости до начальницьких посад, реально зробити собі ім'я, діючи як фрілансер, або, зібравши групу однодумців, спробувати організувати власну фірму.
Web-програміст, а також Java-програміст, розробник… Строго кажучи, web-програміст і Java-програміст - не одне і те ж, проте було б дивним, коли людина називає себе web-програмістом і не знає при цьому Java. І навпаки: навряд чи знайдеться такий герой, який має уявлення лише про Java і не чув ні про що інше.
Така посада, як web-програміст, - породження сучасного цивілізованого підходу до Інтернету. Минули часи, коли були потрібні web-майстри на всі руки.
Сучасна дійсність пред'являє досить серйозні вимоги до web-програмістів. Вони стосуються, в першу чергу, знань. Вітається навики роботи зі всім, що лише буває на світі: Perl, PHP, Javascript, MYSQL, ACTIVEX, JSP, J2ee, JDBC, JMS, XML, ODBC, MS SQL, Oracle тощо. Словом, чим більше вмінь, тим краще. Самий час пригадати об'єктно-орієнтований підхід і не забути про нього згадати в резюме або розмові з працедавцем.
HTML-редактор (кодер, верстальник) повинен добре знати HTML. Потреба в такому фахівцеві виникає не дуже часто, в більшості випадків його функції за сумісництвом виконує інший фахівець, хоча відповідна вакансія все одно існує.
Безумовно, багато знати - добре, але добре знати - ще краще. Тому, як і в будь-якій іншій діяльності, вузька спеціалізація - це шлях до якіснішого загального результату!

Робота вчителя - передавати знання і навики учням у школі. Вчителі початкових класів є зазвичай класними керівниками, які ведуть всі предмети, за винятком фізкультури і співу. Починаючи з 4-5 класу, учні отримують поглиблене предме-тне навчання, і кожен предмет починають викладати різні вчителі. Вчитель керується в своїй роботі затвердженою міністерством програмою навчання і предметними програмами. Навчання ґрунтується на методиках, складених в інтересах оптимального розвитку. Також як учням, так і вчителеві доводиться готуватися до уроків. Він збирає для даної теми наочні посібники (географічні карти, учбові фільми, спеціальні матеріали тощо) і прагне зробити кожен урок змістовним. Хороший вчитель може захопити дітей і зацікавити своїм предметом. Щонаглядніше вчитель зробить свій предмет і пов'яже його з практичним життям, то легше учнями засвоювати предмет і закріпити знання. Існує думка, що у вчителя має бути акторський талант, щоб уроки були для учнів цікавими і привабливими. В ході уроку вчитель знайомить учнів з новим матеріалом, повторює пройдений на попередніх уроках матеріал, перевіряє домашні завдання і задає нові. Засвоєння пройденого матеріалу вчителем перевіряється за допомогою усних відповідей і письмових контрольних робіт.